1

Кольорова піна...)

Це побуде зверху якийсь час:))
Якщо бажаєте розбавити свій день маленькими радощами і маєте намір придбати собі шматочок яскравого дива - звертайтеся!!! Ціна будь-якого 40-45 грн. Все у подарункових коробочках. Запахи різноманітні і майже не повторюються. Містить ефірні та базові масла, вітамін Е, додаю глину, квіти лаванди, липи, мед. Може бути скрабом (виноградні кісточки, кава мелена). Все за бажанням! Відправляю по всій Україні Новою поштою.




Collapse )
1

Насмішкувате моє щастя...

Сценічний роман у листах, що належать А.П. Чехову.
Дуже дивне враження. Коли ти стаєш свідком певних подій, що хаотично перескакують від одного персонажу до іншого, з одного часу в інший. З одного міста в інше... Листи, з думками, почуттями, відчаєм, наповнені коханням, чи надією. Монологи, що на сцені існують паралельно з дійсністю. Кілька разів ловила себе на тому, що чекаю кінця,ненадовго.
Не дивно, що не змогла згадати, про що саме спектакль, хоча назва викарбувалась у пам'яті. Ходила місяць тому, у грудні.

Отаке щастя, насмішкувате...але вже моє.

Грудень у мене був божевільним. Взагалі, року, що минув, я можу лише вклонитися до землі і подякувати. За те, що нікого не забрав, за не втрачені можливості, за дивні збіги обставин і спонтанні рішення,що були правильними. За театр, у який повернулася, хоч не була там з 2013 року, бо вважала недоречним у цей час. За друзів, що маю; за тата, що так змінився. За життєві уроки! Деякі розгрібаю і зараз і кінця тому не видно. За те, що сестра наважилась на операцію і все обійшлось, дякувати Богу і лікарям. За сина!!! Маю справжнього чоловіка поруч. За те, що мені ніколи не дають повну відпустку і я маю можливість вириватись кудись на кілька днів і чекати цього,як подарунку.)) За чорно-червоне море і мрію, що збулась. За новорічну ніч, за людей, що увірвалися в життя.Дякую.
1

Рей Куні "Занадто щасливий батько"

Театр російської драми ім Лесі Українки.

Весела, легка, динамічна вистава. Про "зразкового" батька, що 15 років живе на дві родини. І все було б добре, коли б його діти не познайомились у мережі інтернет. Про наслідки цих подій, про стосунки в родинах, про друзів, що готові прикривати до останнього... Для сміху. Якихось глибоких вражень не було, але ж комедія і не має бути такою. Але сміятися було з чого, з першої до останньої хвилини.
1

«A VIEW FROM THE BRIDGE», 1955

"Вид з мосту" -п`єса Артура Міллера.

Чорно-біла дійсність, розведена сірими буднями. Післявоєнна Італія з безробіттям і голодом. Чоловіки змушені шукати роботу за океаном, щоб хоч якось прогодувати свої родини. Події відбуваються у Брукліні (Нью-Йорк). Ось туди і подались двоє братів, у пошуках  "щастя"... Прихисток дала родина кузини. Звичайна американська родина - Еді та Біатріс, що виховували змалку племінницю Бі - Кеті. Ось цей п`ятикутник доль і став основою сюжету.
В родині росте красуня, яка вже закінчила школу і стала найкращою ученицею на курсах стенографісток. Їй пропонують роботу в одній з великих компаній, з гарною зарплатнею. Еді важко переживає оце стрімке дорослішання його маленької дівчинки, що так непомітно перетворилась на жінку, але з ним поводить себе, як мале дівча, що не соромиться бігати у самій білизні, вискакувати на нього щоразу, як той повертається з роботи. Вони рідні люди - тато і доня, але кохання буває надмірним...
Дівчинка і сама не розуміє, що вже виросла, поки не покохала одного з братів.
Важко відпустити, важко змиритись з тим, що ти вже не єдиний чоловік у її житті; важко спостерігати, як її обіймає інший... Важко до скону, до божевільних думок, до відчаю. А ще нерозуміння того, що то вже не батьківська любов, а спепеляюча пристрасть...
Це не може закінчитись добре, ніколи не закінчується...
Верениця спонтанних вчинків, що зруйнувала кожне життя і  залишила криваві сліди у серцях...

Не пошкодувала, що пішла.
Прерасна гра акторів, мінімалізм в оформленні сцени, чорно-біло-сірі тони ледве розбавлені блакиттю надіі...надії, що сплюндрована дійсністю...
1

Море...

Знаю, що за вікном сніг. Знаю, що жовтень. Не встигла насолодитися моєю улюбленою порою року. Осінь, ще не встигла показати усі свої фарби, а вже потемніла, змарніла і захолола. Тому тут знову море...

Фотографии в альбоме «мило ручної роботи», автор oksanafranckova на Яндекс.Фотках



Collapse )
1

(no subject)

Любимая погода, любимое состояние. С утра влажно-прохладный воздух, идти легко, а дышать приятно.
Заморозила абонемент в бассейн, пока не вернусь оттуда, где воздух соленый и густой, песок горячий, а дни летят так же легко, как вдох или выдох без тревог. Поселилось такое уверенное чувство гордости за сына, а еще наглядеться не могу, как в жару воды напиться. Не могу и все. Только ръяное: «Перестань меня пилить глазами», - останавливает, одергивает и начинаешь улыбаться, как идиотка и прятать глаза.
Последние дни на работе и меня отпустят аж на неделю. Это много. И хорошо.Жду.